Письменник, який показує життя без прикрас

В читальному залі Ніжинської центральної міської бібліотеки відбулась зустріч з письменником, кінорежисером, фотохудожником Віктором Харитоновичем Абузяровим.

«Літературна вітальня» та її ведуча Тамара Колотило, заввідділом обслуговування ЦБС, вітали колегу з 80-річчям та виданням п’ятитомного зібрання творів. Це дійсно подія для кожного майстра слова. В. Абузяров займається літературою все життя − пише романи, повісті, оповідання, новели і кіносценарії російською мовою. Ми пам’ятаємо його кримінальний роман «Евангелие от Евгения»/1998/, за який автор став лауреатом Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова». Одну за одною він дарував бібліотеці книжки «Пахари праха»/2000/, «Прощание без прощения»/2001/, «Дом без праведника» та збірку «Живое семя»/2003/. За новелу «Свидетель» автору присудили першу премію Всеукраїнського конкурсу «Що записано в книгу життя». У 2004 році ми вже читали оповідання про війну і кохання «Апология страсти», далі-«Грехопадение Адама»/2005/, «Побег на Удачный»/2006/, «Обольщение»/2007/, «Мелодия для Ариадны»/2009/, а за кіносценарій «Фросина любовь» автор знову став лауреатом «Коронації слова». Були презентації книг Віктора Харитоновича «Заплутавшая память»/2010/ та «Восхождение к Орфею»/2011/. Тепер він має п’ятитомне зібрання власних творів. Воно чудово оформлено. На побажання колег жити довго ювіляр відповів: «Головне не прожити, а протворити. Так вірніше».

В. Абузяров − тричі лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова». Письменник показує життя без прикрас. У В. Абузярова немає моралізаторства, надокучливих повчань. Він довірливо і невимушено ділиться своїм досвідом життя. Воно таке швидкоплинне і складне, а іноді й важке. У кожного своя доля. Життєвий шлях ніжинця Віктора Абузярова почався з села Антропшино в Ленінградській області, де він з’явився на світ 14 травня 1936 року. Але мати його-з ніжинського козацького роду Таранів. У 1933 році молоді батьки Віктора, рятуючись від голоду, переїхали до Ленінграду. В п’ять років хлопчик ледве не загинув від голоду у прифронтовому селі. Тому у 1945 році сім’я знову повернулася до Ніжина. Тут майбутній прозаїк успішно закінчив із срібною медаллю середню школу №7. Поступив на філологічний факультет Ніжинського педінституту. Маючи літературні здібності, став писати до газети «Під прапором Леніна». Захотілося юнаку побачити світ, тому вчителював спочатку на Донбасі, а згодом і в Криму, ближче до моря. Набирався вражень та життєвого досвіду. В 23 роки юнак вперше закохався, що й спричинило розквіт таланту романиста. Додатково він отримав другу вищу освіту у Київському театральному інституті/1971/.

Віктор Абузяров став дипломованим режисером документального кіно. Цього ж року, на Міжнародному кінофестивалі «Молодість» відзначили його роботу «Сокиринські сонети», яку подивилися і ми. Далі Віктор Харитонович працював на кіностудіях Києва, Новосибірська, Іркутська. Сибір вразила його своєю неповторною красою. Тут він знімав документальні стрічки про БАМ.

В. Абузяров є членом Союзу кінематографістів колишнього СРСР/1983/.

Ювіляр перебуває у постійному пошуку нових тем. Останнє слово ним ще не сказано. Письменник приймав поздоровлення й подарунки від членів «Літературної вітальні»: Демиденко С., Рижевської С., Образцової В., Світлійшого О., друзів і шанувальників. До нашого літературного свята-ювілея з нагоди 80-річчя знаного читачами письменника В. Абузярова приєдналися начальник Ніжинського управління культури і туризму Примаченко В., секретар міськради Салогуб В., представники територіального центру «Милосердя».